Кожному – своє. Кожен знайде свій шлях.

Пятница, 23 сентября, 2016 в 22:00, размещенно в Из блогов, Общество /  376 /  Комментировать

Кожному – своє

uk real

Кожному – своє. Кожен знайде свій шлях.

Ми відрізняємося від інших. Різні погляди, різні ідеали та прагнення. Але ми постійно забуваємо про це. Міряємо всіх своєю мірою. Тому не розуміємо суспільство і світ. Кожному – своє. Дивуємось та обурюємось, коли стикаємося з лицемірством, зневірою, зрадництвом. Може, це добре. Адже така поведінка свідчить про віру в людство та любов до людей. А може, погано. Надто велике розчарування наступає згодом, надто багато сил витрачається на те, що неможливо виправити.

Желєзной рукой загоним чєловєчєство к счастию

Желєзной рукой загоним чєловєчєство к счастию

Тридцяті. роки. Один з лозунгів – «Желєзной рукой загоним чєловєчєство к счастию». Але навіщо? По-перше, з якого це дива я буду дбати про щастя людей, які не готові навіть на мітинг вийти за свої переконання. Якщо ти боїшся, якщо тобі нічого не потрібно окрім зарплати й телевізора, я не буду тобі допомагати. Тим паче влаштовувати твоє життя та психологічний комфорт. По-друге, що це дасть нам як революціонерам? Хіба допоможе досягти мети? Наблизить Царство Небесне, звеличить націю? Нічого подібного. Навіть навпаки.

Розбещені спокоєм і достатком люди, про яких дбає хтось (держава, наприклад) нездатні на активні ризиковані дії. Вони ні до чого не прагнуть. З іншого боку, люди «голодні й холодні» метою життя ставлять заробити бодай якусь копійчину. Їм теж не до високих матерій.

Кожен знайде свій шлях.

Виходить, що про людей взагалі не повинно турбуватися аж надто. Кожен знайде свій шлях. Комусь до вподоби екстремістські угруповання, комусь – барижницькі контори… до того ж, існують люди, які взагалі не бажають бути щасливими за аналогією з хворими. Є екземпляри, котрим зручніше та вигідніше бути хворими, ніж здоровими. Колись про це писав Мольєр. Нещодавно Віктору Суворову (розвіднику Володимиру Рєзуну) сказали, що над ним не висять дві вищі міри. Документів, у яких було б зафіксовано вирок, в архівах не виявилося. Думаєте, зрадів? Образився.

Щастя у кожного своє.

Щастя у кожного своє. Те, чим маримо ми, для більшості – дика нісенітниця. Переконувати в протилежному не має сенсу. Зрозуміло одне: свобода потрібна не всім, як стверджували більшовики. Лише тим, хто прагне до неї. Слава потрібна не всім. І ключі від Раю теж.

Ми – православні. Тому брехати не будемо

Ми – православні. Тому брехати не будемо

Ми – православні. Тому брехати не будемо. Нам не потрібен народ. Лише отой один відсоток, що прагне пригод і звершень, невизнаних поетів, майбутніх героїв. Людей із чистим серцем і гарячою кров’ю, справжніх, переповнених життям. Ми не будемо піклуватися про народ. Безумовно, рівень життя зросте через підвищення ефективності економіки. Проте головне – змінити ставлення до нас. Так, щоби благородні пориви душі вважалися нормальним (а не дивним, як сьогодні) явищем. Так, щоби люди нашого типу були взірцем і прикладом, а не вигнанцями суспільства. Нехай бухгалтер буде бухгалтером, а свинопас – свинопасом (повинен же хтось працювати, забезпечувати функціонування). Але ми кажемо про Православну Революцію. Тож нехай це будуть православні бухгалтер і свинопас. Які молять за наших миротворців під Вашингтоном. І підтримують їхні родини. Не треба їхати самим. Але пишайся тими, хто поїхав. І розкажи сину, що це прекрасно і правильно…

Споживачу, спи спокійно! Ніхто нікого не заганятиме до щастя залізною рукою. Я хочу свободи – для себе. І сонця – для себе. І для моїх братів. Я хочу мати можливість бути собою. Писати такі статі, які вважаю за потрібне, а не такі, щоби пройшли цензуру. Належати до тієї громади, до якої бажаю, не очікуючи карних санкцій в родині та ВУЗі. І щоби мій хлопець носив зброю ту, яка йому подобається, а не ту, за яку не передбачено покарання згідно якихось там кодексів. Саме за це, за можливість бути собою, ведеться боротьба. Агов! Хто з нами?

Новости партнеров