Одне з найбільш суперечливих питань у вчорашніх діалогах з американською делегацією – питання амністії.

Як виявилося, ми по-різному сприймаємо навіть самі терміни. У нашому понятійному апараті амністія – це групове помилування засуджених осіб до якоїсь дати за певними критеріями. До прикладу, до Дня незалежності випускають засуджених старшого віку, жінок чи покараних за окремими нетяжкими статтями. Управління Верховного комісара з прав людини дає інше тлумачення амністії – це «майбутнє виключення кримінального переслідування стосовно кримінальних дій, вчинених до прийняття амністії». Хоча, і наше застосування – відміна попередньо встановлених вироків – також ними використовується.

Нерозуміння термінів стало причиною хибних тлумачень заяв іноземних політиків. Так, Олланд після зустрічі в Парижі говорив про імунітет для бойовиків, який має настати з дня оголошення виборів. Вчорашня заява Байдена – також мала на увазі саме таку амністію.

Навряд чи ми погодимося на такі пропозиції, проте в будь-якому випадку міжнародні правники застерігають, що положення Міжнародного гуманітарного права повинні переважати над положеннями Міжнародного права прав людини. Простіше кажучи – така амністія не може поширюватися на злочини проти людяності та військові злочини. Один з критеріїв – не підпадають під амністію злочини, що перебувають в юрисдикції Міжнародного кримінального суду.

В будь-якому випадку ми повинні аргументовано пояснювати німцям чи американцям, чому ми вважаємо неприйнятними їх вимоги по амністії, і за виконання яких умов часткова амністія може бути колись застосована.

facebook.com